НАС БЕЗ НАС ОЖЕНИЛИ…ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН ОТГ ЗАТВЕРДИЛИ – ГРОМАДИ НЕ ВТИХОМИРИЛИСЯ

МИХАЙЛО НАЗАР:

НАС БЕЗ НАС ОЖЕНИЛИ…

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН ОТГ ЗАТВЕРДИЛИ –
ГРОМАДИ НЕ ВТИХОМИРИЛИСЯ

  • То що, Михайле Мирославовичу, як бачимо, Вас у Києві знову не почули?

У котре затверджений урядом перспективний план фактично майже нічим не відрізняється від попередніх, але загалом, маючи свою точку зору, я не моду стверджувати, що все у ньому погано. Проте є речі, яким не місце в документі. І найгірша біда, що, як кажуть, нас без нас оженили. І це стосується зокрема не лише сільської громади Вовчинця, а й низки інших, які на 2014 рік були фінансово спроможними, характеризувалися позитивною динамікою розвитку і могли стати центрами ОТГ та підкласти плече громадам сусідів. Йдеться, до речі, не лише про сільські громади навколо Івано-Франківська. Але дивно, що всі вже плескають у долоні і проголошують, що затвердження 61 ОТГ на Прикарпатті – доконаний факт. Ми неодноразово і відповідно до українського законодавства про добровільне об’єднання заявляли про своє бачення перспективи розвитку громади Вовчинця, вірили, що у нашій державі діє Конституція, а українське самоврядування спирається на постулати Європейської хартії про місцеве самоврядування. Та нас не чули і досі ще не почули. Адже ми не отримали відповіді від керівництва області на запитання: що після входження до Івано-Франківської ОТГ відбудеться таке, через що громаді Вовчинця стане жити краще? Я намагався почути і знайти відповідь, але сьогодні переконаний: якщо наша громада увійде до складу Івано-Франківської ОТГ, я навіть можливостей для змін на краще в її житті не бачу.

  • Чому? І як Ви поясните людям факт об’єднання?

Біда в тому, що люди через якийсь час самі зрозуміють, що відбулося. Але тоді, коли згодом – після входження в Івано-Франківську ОТГ – зіткнуться з рівнем доступності адміністративних послуг для кожного. Ми в селі щороку розширюємо спектр адмінпослуг і наближаємо їх до людей. І є різниця, чи за ними треба їхати до Івано-Франківська, чи безпосередньо отримати поруч – у сільраді.

  • Але Ви не мовчали, а відстоювали свою точку зору на процес добровільного об’єднання?

Так, упродовж останніх п’яти років ми активно листувалися не лише з місцевим керівництвом, а й київськими чиновниками. Відбувалася маса зустрічей і перемовин на різних рівнях. Та навіть в офіційних листах ми не знаходили відповіді на питання, яким чином нашій громаді стане краще від приєднання до Івано-Франківської ОТГ. В одному з них ішлося про «доцільність». Чим вона зумовлена і про «доцільність» для кого йдеться? Великі «колгоспи» і надалі будуть великими «колгоспами»…

  • Чи виникла у Вас думка, що, може, потрібно шукати причини не лише у фінансовій чи господарській доцільності, а й у політичній?

Безперечно. І в цьому я вбачаю причино-наслідковий зв’язок – у боротьбі за електорат. І це мені нагадує «Мертві душі» геніального Миколи Гоголя. Люди ж у селах дуже довірливі. І передусім вірять обіцянкам. Бо інакше, як перестановкою меблів, образно кажучи, таке адміністративне реформування годі й назвати. Наголошую: не зміна, а просто пересування меблів з кута в кут. Реально ніщо не змінюється. Сьогодні більшість свого часу утворених ОТГ – дотаційні і вже відчувають «покращення». Прикро, що обласна рада, яка як наш представник мала би щонайперше чути громади, віддала ініціативу облдержадміністрації і фактично усунулася від перебігу реформи децентралізації. Виглядає, що реально за неї ніхто не відповідає. А обласна адміністрація подала до Кабміну на затвердження такий перспективний план, який вважала доцільним. Люди згодом – після виборів – прозріють і, є надія, зрозуміють, що їхні голоси – то акції у добробут, і відрізнятимуть обіцянки від цяцянок.

  • Але затверджений урядом перспективний план формування територій громад на Івано-Франківщині я б не означив доконаним, кінцевим і непорушним, адже експерти з реформ зазначають, що з його прийняттям робота над питанням формування громад не завершується. То ще є надія бути почутими?

Звісно, надія є. Я не революціонер і не прихильник вуличних масовок з плакатами і гаслами, але з таким перспективним планом не можна погодитися і змиритися. Я оптиміст і вірю, що Україна – демократична держава, і цю демократію закріплено у Конституції. Хоч керівники не демократичні, більше дбають про свої крісла і кріселка. Ще ніхто із закону про добровільне об’єднання громад не скасував слово «добровільне»! Як би не крутили і не прикривалися колективізмом чи доцільністю реформування, ми розуміємо, що це плід творчості окремих людей. Не можна обертати Конституцією України, як дишлом. Час ще є. І ми не зупинимося – будемо апелювати до Президента України як до гаранта Конституції. І коли я кажу «ми», то йдеться не тільки про громаду Вовчинця. А й про ті сільські громади, які за десять чи п’ятнадцять років зуміли стати спроможними не тому, що їм хтось це дозволив зробити, а через те, що обрали собі належних лідерів, які усвідомлюють: у хаті має бути лад. І сьогоднішній стан тих сільських громад – наочне беззаперечне свідчення того. Думаю, що вина такої недолугості у запровадженні і перебігу процесу формування територій громад лежить власне на самих експертах з реформ. Було б добре, щоб вони провели аудит зробленого, означили причини проблем і провели належне коригування плану. Але доцільно було б поїхати не в адміністративні центри ОТГ до керівників, а безпосередньо у громади, до людей. Бо ж спочатку агітували «пиріжками» обіцянок, тепер тих «пиріжків» нема – залишилися цяцянки? Ні, держава не обманювала, а дала шанс упродовж трьох років навчитися господарювання. І про це попередньо інформувала. Проте, на мій погляд, експерти з реформ обіцяли більше, ніж держава. Тож зобов’язані свої дії корегувати. Бо якщо реформування буде невдалим, то їм цього не забудуть.

 

0 Comments

Коментарів поки що немає

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *